Вихідна стаття на sumno.com.

«Moleskine» в перекладі з французької означає «просмолена тканина» – такий матеріал ще кілька століть тому почали застосовувати як замінник шкіри. Використовували його і на обкладинки записників, що їх 150-200 років тому виготовляли декілька невеличких сімейних мануфактур у Франції.

Записники ці не прості. В музеї Ван Гога можна побачити блокноти з його ескізами – в них великий майстер фіксував свої задуми, яким згодом судилося стати шедеврами світового живопису. Збереглися також записники іншого неперевершеного майстра, але вже майстра слова – Ернеста Гемінґвея. Не змовляючись, їх обрали для себе Матісс і Сартр, Аполлінер і Гертруда Стайн, Андре Бретон і Луї Фердинанд Селін.

Скромні і непомітні з вигляду, «молескіни» завоювали прихильність європейської творчої еліти завдяки своїй зручності та практичності: невеликий формат, міцна обкладинка з водонепроникної тканини, практичні заокруглені кутики, зручна резиночка, що не дозволить блокноту випадково розкритися в невдалий момент, і стрічка-закладка, що допомагає миттєво знайти потрібну сторінку. З цього опису кожен, хто хоча б раз тримав у руках «молескін», впізнає його миттю.

В 90-х роках, коли остання мануфактура з виробництва «молескінів» давно закрилась, італійська компанія «Modo&Modo» підхопила ідею легендарного записника і зареєструвала бренд «Moleskine», що дало друге народження красивій історії про маленький світ творчості і спілкування з самим собою, який завжди можна носити в кишені. Причому кількість різновидів записників задовольнить і найвибагливіший смак: тут і невеличкі альбоми для акварелі, і блокноти з нотним станом для музикантів, і розкадровка для режисерів і сценаристів, і класична клітинка та лінія, і щоденні та щотижневі органайзери, і блокноти-путівники для мандрівок європейськими столицями, і телефонні книжки з алфавітом… Все, щоб ви посміхались.

«Молескін» - це ретро. То ж не дивно, що він прийшовся до смаку сучасному європейцю з його пієтетом до старовини, культових фільмів Романа Поланскі і музики 70-х. Певні кола європейського, а згодом і світового суспільства сприйняли появу «молескіна» як дещо давно знане і очікуване, як соломинку порятунку від необхідності втілювати свої роздуми в бездушному двійковому коді розумних машин.

Марно заперечувати, що багато хто втомився від комп’ютерів. Комп’ютери вдома, комп’ютери на роботі, а ще мобільні телефони, смартфони, КПК… Серед цього панування розумних машин підсвідомо почуваєшся незатишно. Запис думок на папері – природний спосіб втечі людини з комп’ютерного полону. Тут можна апелювати до психологів, які в один голос твердять, що одинички та нулі двійкового коду служать для запису інформації, але зовсім не дають зворотного зв’язку. Думки і переживання, довірені комп’ютеру, – це мертва інформація, що не дає жодних асоціацій з людиною, яка її вводить, з емоціями та почуттями, з настроєм цієї людини. І зовсім інша річ – писаний текст. Тут весь секрет – у мікровібраціях руки.

Переглядаючи власні записи, ми відновлюємо в пам’яті інформацію, об’єм якої в десятки разів перевищує написане на папері: настрій в момент писання, оточення, навіть запахи – записник стає своєрідною машиною часу, що повертає автора в минуле. Здавалося б, зручність і надійність зберігання інформації в цифровій формі дає 100 балів вперед і обіцяє «старомодному» писемному приладдю вічне забуття. Але ні! Кількість прихильників «молескінів» у світі зростає – а це означає, що нам подобається писати від руки, впорядковувати свої думки, довіряючи їх щоденнику.

«Молескіни» успішно знімаються в кіно. Зокрема, знайомий записник з’являється в стрічках «Амелі», «Талановитий містер Ріплі», «Потанцюй зі мною», «Скарби нації», «Код ДаВінчі», «Пригоди Індіани Джонса», причому завжди в руках неординарних, творчих людей, які знаходяться в стані внутрішнього конфлікту чи пошуку відповіді на складні запитання.

Неписані правила, визнані прихильниками «молескіну» в усьому світі, твердять: в «молескіні» треба не просто писати, а творити. А інакше, зрештою, й не виходить: спілкування з «молескіном» – процес естетичний, сама атмосфера, яку створює навколо себе цей невеличкий записник, надихає на творчий підхід до писання.

В інтернеті вже створено багато сайтів, на яких шанувальники «молескінів» публікують малюнки, ескізи, вірші, комікси, створені в улюбленому блокноті. «Молескін» став візитною карткою людей творчих і неординарних.

Тепер і в Києві з’явились ці легендарні записники, і все частіше можна бачити в руках прогресивної молоді не електронні органайзери, а невеличкі темно-сірі блокноти з жовтуватими сторінками, бо особливо «смачно» пишеться від руки в наш час глобалізації і прискорення темпу життя.